Сину! Йдеш ти в життя, в тi далекi дороги, 
Де тебе берегти я не матиму змоги. 
Нас лишивши, в чужому блукатимеш краї, 
Де незнанi серця i незнанi звичаї. 
Hинi ясно тобі зірка щастя жарiє, 
На твоєму шляху сяють квiти надii. 
Та як прийде кiнець юним думам i рокам, 
Як опинися ти в чужинi одиноким, 
Як опинися ти серед люду чужого, 
Що кого не спитаєш - не скаже нiчого,- 
Oтодi хоч у мрiях назад повертайся 
До своєї Pодини i серцем втiшайся. 
Ти згадай нашу хату, i поле, i трави, 
I братiв, i сестер, i дитячi забави. 
Ти згадай свого батька, що дивиться з неба, 
Iз високого Божого храму на тебе! 
А хiба не згадаєш ти матерi муки, 
Що зазнала вона у години розлуки? 
Сину! Благословляю! Надiйся на Бога! 
Будь здоров! Ой, тяжка у життi нам дорога!.. 
Йди, мiй сину, з добром, тiльки слiд пам’ятати, 
Що чеснота* твоя – краща матерi плата!