Скільки раз
Пірнав я у хвилі
Настільки бурхливі,
Що берег далекий мені навіть не снився,
Що я шкодував, що таким народився.
Показать полностью..
Скільки раз
Я вірив наївно,
Що ця нова прірва
Мене приведе до чіткого бажання
Раз і назавжди покінчити з коханням

Але це вже зовсім не схоже на жарти.
Знову бути не тим, ким хотілося стати
І мабуть попрощатись давно уже варто
Мені... Бракуватиме... ТЕБЕ...

Злітаючи у небо літаками,
Шукаючи пояснення для мами,
Ми намагаємося бути,
Краще ніж ми є.
Не знаючи куди подіти сором
Ми більше мовчимо аніж говорим
Але кожен з нас вірить,
Що десь там щастя є.
Та чи вистачить нам сили 
Віднайти своє?

Посеред нашого фільму
Раптово, повільно
Пішли надокучливі титри
Як би можна як в школі
З олівця знявши гумку,
Віддати тобі. "Вибач, витри..."
Скажи мені чесно,
Невже наші весни
Не повернуться більше
І як це можливо,
Що всього за хвилину
Для серця мого важливішим
Стало інше.
Але знай, що Мені...Бракуватиме...ТЕБЕ...

Непостійність константи,
Ми мов арестанти
Шукаємо вихід назовні.

Й повітрям тюремним
Наші легені
До самого краю вже повні.

І ти, моя мила
Залиш мої крила.
У мене ж то виростуть знову.

Немає пробачень.
Нема допобачень.
І слів, щоб почати розмову.