Гострi очi розкритi в морок, 
Б'є годинник: чотири, п'ять… 
Моє серце в гарячих зморах, 
Я й сьогоднi не можу спать. 

Але завтра спокiйно встану, 
Так, як завжди, без жодних змiн, 
I в життя, як в безжурний танок, 
Увiйду до нiчних годин. 

Придушу свiй невпинний спогад. 
Буду радiсть давати й смiх. 
Тiльки тим дана перемога, 
Хто й у болi смiятись змiг!