Біжу я від тебе й до тебе – щоб доторкнутися неба,
Щоб відчути неосяжність твоїх думок – залишився крок.
 Чи є хоч краплина у тебе, краплина до мене потреби,
Серед моря заснути я хочу, тонути у снах твоїх  білих квіток.

Я не пам ятаю коли – справжніми ми були,
Чи пам ятаєш ти коли востаннє.
Я не пам ятаю коли – де зараз я, а де ти.
На вустах моїх лиш одне питання – коли востаннє.

Коли востаннє, рідна, прокидалася в моїх обіймах,
 За тебе кров на руках.
 Свічки та кава, ці стіни пам ятають твою зраду,
Зранку знову кава, та по справах,
 живу як в рекламах, посмішки на ліво і на право зелених заради
Нову пасію я одягаю у Прада та все одно по сей день на мені твоя влада.
 When  last time..