Ішов відважний гайовий
До лісу темного.
За ним ішла дівчинонька,
Така, як гарна зіронька.
Він взяв її за рученьку,
До лісу проводив.
На зустріч їм серна біжить
Стежкою попід ліс.
Він вистрілив він вилучив,
В саме серце її влучив.
А нічка темная була,
Як він її убив.
Пішов відважний гайовий
Дивитись, що він вбив.
Його мила в крові лежить,
Останнє слово говорить.
Ой, милий мій, що ти зробив,
За що мене убив.
Набив відважний гайовий
Рушницю другий раз.
Він вистрілив він вилучив,
В саме серце собі влучив.
А нічка темная була,
Як він себе убив.
А соловейко в вишині
Тихенько щебетав.
Він бачив все та не сказав,
Як милий з милою упав.
А нічка темною була,
Як він з нею вмирав.