Знав все те, що мав, ти від людей завжди чекав,
Дивився в серце своє й бачив в інших те ж,
З падіння кликав їх в політ та час настав
Лаштувати і собі ці крила простору без меж,
А пір'я - з сузір'я добра.

Та зорі прозорі не дарма
Все сняться і сняться тобі,
Взамін емоцій порцій, що пусті
Я на поміч до тебе йду,
Малювати буду біду,
Зв'яжуть лапи тоді біді
В медитації фарби.
Я на поміч до тебе враз,
Не лякайся, як стане час,
Пам'ятати одне лиш слід -
Це ім'я, що дає прохід!

Безсилим всяк стає на кого пада гнів,
Прозріння мить, бажання, хіть - чого жадав.
Свідомоповний чи в безтямі, як ладнав
Крила сили, крила волі, крила віри, крила снів.