Навряд чи всі слова цього світу 
Здатні передати почуття, 
Що в мені ховаються. 
Часом мені здається, 
Що ми з тобою – маленькі діти, 
А хтось дорослий і сильний 
З нами, маленькими, грається. 
Я так боюся лишатися 
З самим собою на одинці, 
Коли стогне серце 
І душа рветься назовні. 
Вже кілька місяців 
Мені зовсім не спиться, 
Незалежно від того, 
Місяць – молодик чи вповні… 
Я ні з ким не ділюся 
Тугою своєю глибокою… 
І бажання ховаю за маскою спокою…

Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись…

Я живу за розкладом, 
Який сам собі чітко встановлюю, 
Зусиллями волі не даю собі 
Впасти в депресію, 
Бо вже жодних життєвих принад 
Якось не вловлюю 
І щось постійно роблю, 
Щоб поменше думок в процесі… 
Мій світ перевернутий, 
Мої нерви напружені. 
Хочу бачити сни – яскраві, 
Тобою наповнені. 
Натомість – сотий раз 
Вислуховую судження, 
Що життя є життя, а ми в ньому 
Жалюгідні й втомлені. 
Ледве тягнуться дні 
Від дати до дати… 
Я готовий все, що маю, 
Віддати, щоб…

Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись…

А якось випадково натраплю 
На нашу з тобою мелодію, 
І втрачаю контроль, 
Одразу зриваюсь в істерику. 
Я сам своє щастя віддав 
Невідомому злодію - 
Ніби нічого нового, 
А наче відкрив Америку. 
Я знаю, що вже не верну 
І нічого не вдію, 
І не маю можливості 
Навіть мати надію…

Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись… 
Просто ніжно так доторкнутись…