У місті жорстокому, у місті розлюченому
Я заживляю свіжі рани розлучення,
У пошуках спокою я тиняюсь по вулицях,
Де ніхто не зупиниться, де ніхто не притулиться.
Я не знаю, куди іти, я не знаю, в що вірити,
А ти невідомо де, полетіла у вирій ти.
І слів не промовила ти ні в голос, ні пошепки,
Щоб я не зірвався так раптово на пошуки…

Туди, де блимають блискавки,
Бо часом здається, що близько ти,
Через тебе покинув друзів я,
А ти – це просто ілюзія…

А ти – це просто ілюзія…

Так хочеться ніжного, хочеться рідного
Нехай неозброєним оком невидного,
І виється, скулиться, стогнеться, плачеться,
Вбиває розлука ця, вбиває невдача ця…
Чекає авто мене у дворі будинку,
Хапаю кермо, як рятівну соломинку,
І зриваючись з місця, лечу по зустрічній,
Лечу надто швидко, лечу істерично…

Туди, де блимають блискавки,
Бо часом здається, що близько ти,
Через тебе покинув друзів я,
А ти – це просто ілюзія…

А ти – це просто ілюзія…

Туди, де блимають блискавки,
Бо часом здається, що близько ти,
Через тебе покинув друзів я,
А ти – це просто ілюзія…

А ти – це просто ілюзія…