Притискай мене до себе, візьми моє серце в руки,
Зігрій його, бо іншого шансу не буде.
Притискай дужче, я не забув ту ще,
Котра мене, як іграшку кидала і розбила душу.
Поряд з тобою я змінився, напевно.
Моя мила не залишай мене ніколи, краще дій на нерви.
Без тебе світ навколо втратив всі кольори,
Знизу догори підіймаєш мене лиш тільки ти.

Коли наодинці ми, я рахую погляди.
Подив свій подаруй мені, наче втрачені спогади.
Випускаю сірий дим і не знаю, що буде,
Коли моє майбутнє спить, наче лінивий трудень.
Обернись до мене, посміхнись, так треба.
Я без тебе не дійду до мети, але ж краще до тебе.
По лезу пробіжить промінь, а потім я 
Розріжу кохання своє на два життя.

Притискай мене до себе, милая, 
Відігрій моє серце, доки є сила і
Не відпускай, я без тебе не маю докорів совісті, коли так порожньо.
Притискай мене до себе, милая, 
Відігрій моє серце, доки є сила і
Не відпускай, я без тебе не маю докорів совісті, коли так порожньо.

Тебе зігрію я теплом своїм,
Прокидатися поряд краще, аніж наодинці серед стін
Пустих, мене відпусти я благаю.
 Моє небо до неї доки тримаюсь.

Не зважай нінащо поряд буду я, щоб ти не мала бажання нажати на «стоп».
Прикриваю плечем від негоди я 
Притискай мене, бо ти є моя фобія.

Притискай мене до себе, милая, 
Відігрій моє серце, доки є сила і
Не відпускай, я без тебе не маю докорів совісті, коли так порожньо.
Притискай мене до себе, милая, 
Відігрій моє серце, доки є сила і
Не відпускай, я без тебе не маю докорів совісті, коли так порожньо.