Завтра в далеку дорогу
Свого коня осідлаю,
Кріса закину за плечі,
Милу свою попрощаю.

Вихром полину я в поле,
Зелене море сколишу
І незабудьку на спомин
Своїй дівчині я лишу.

Батькові, неньці вклонюся,
Рідних сестер попрощаю,
Шаблю припну я до боку,
Ворона свого замаю.

І виряджала матуся
Сина, ой свого сокола,
Щастя для нього у бою
Щиро благала у Бога.

А дівчинонька соколу
Червону квітку подала.
– Слава героям Вкраїни! –
Вслід партизанам сказала.

Гей там ідуть партизани,
Вітер за ними лиш віє
І не одно серденятко
Плаче за ними та мліє.