Температурний голос, викашлюю легені,
і вже ніби помираю, та на жаль не на сцені,
А у паршивій кімнаті у смердючому гуртожитку,
Залишений цим стінам на поталу і зошитам,  
Що горять від малюнків, які малюю я буквами,
Кидануло здоров'я мене, от невезуха блін,
Засуха у горлі, і нічого не чую,
Ти послухай мій голос, цей хриплий послухай.
І тепер буду читати я неначе Ноггано,
Баста Раймс буде заздрити, їх покинуть всі фани,
Бо з'явився тут Солодкий, який температурить,
Якому нудно тут сидіти у кімнаті з застудою
Який із всього робить музику, із всього навколо,
Який запише навіть трек на тему власної хвороби,
Я як робот зависаю, крапки в очах, я у комі,
До наступного виходу у ефір, будьте здорові.

Аби шістнадцяти ліній цих не здалося замало,
Я напишу ще кілька слів, аби було достатньо,
І прокашляю куплет я ще один без проблем,
Тай і зрештою із голосом робити щось треба.
Я себе не впізнаю, хтось говорить замість мене,
Добрий день, познайомимось, твоя сторона темна,
Напевно, як стерео, два канали і впевнено,
Баланс у різні сторони, в одному каналі демони.
І де вони ховалися раніше, де зникали?
На невидимих каналах, на частотах у підвалах,
З нечистотами в каналізаційних сірих тунелях,
Ситуація, що вийшла з під контролю, як в пустелі

Я у стінах і це моя шизофренія,
І моя порада - дітки, ви ніколи не хворійте,
Бо тоді вам доведеться ковтати різні пігулки,
І записувати треки ось такі температурні.

Не хворійте, дітки, ви ніколи,
Будьте чемні і ходіть завжди до школи,
Не хворійте, дітки, ви ніколи,
Для профілактики хавайте ви лимони

Не хворійте, дітки, ви ніколи,
Бо розплавиться мозок і буде горе,
Не хворійте дітки, ви ніколи,
Доктор Noizy Minor всіх лікує хворих.