давай вшануємо мовчання хвилиною жертви,
давай залишимось одне одному такими ж мертвими.
а на губах минуле невиплакане терпне...
давай востаннє побудемо відвертими...

//і, здавалося б, ніяких метеликів у шлунку,
мій голос у твоєму скафандрі не звучатиме лунко,
але
я не зможу, я не схочу залишатися за лаштунками...
а пам'ятаєш, ми колись були 
контрапунктом?..//

усе, що лишилось по нас, - маленькі кошлаті тіні.
крізь твоє забрало не проходило моє проміння.
час біжить, із собою взявши дві нотні лінії...
і мовчить докірливо годинник настінний...