Вовки вітрил торкаються гілок,
Якими пожирач дерев ласує.
Форньотові сини, додайте йому сил,
Хай вбивця Хальва голод свій втамує.

Хай швидше підкрадається його тепло,
Хай пригорнуть мене його долоні.
Обличчя дивиться туди, де гір чертог,
Обличчя з посмішкою, а не в смертнім стоні.

Я вмиюся убивцею дерев,
І одяг Сьорлі іскрами умию.
Від жару ран вогонь знов заблищить
І Відура ковпак я блиском вкрию.

До бурі криги листя човну бойового
Я знов готовий, й з гордістю прийду
На поле те, де кленів бойовища
У непогоді Грімніра знайду.

Із медом ріг я підійму, коли скінчиться бій,
Коли настане для застілля час.
І пролунає "Свідріре, дай перемогу тим,
Кого немає ще посеред нас!"