Я є, на дворі - весна,
Чарівно співають журавлі,
Прокинулась у мене здавна
Велика любов до землі.
Я здибав національне зерно,
Все є тепер для виросту плодів,
Я посаджу таке древо-о
З плодами синьо-жовтих кольорів.
Але то справа дуже непроста:
Земля моя то глина та пісок,
Без добрива нічого не росте,
Хіба, що буде коли колосок.

Чи буде на землі родючій приріст? -
Не довго я думав, бо йшов комуніст,
Його закопав, тепер буде в ній
Свій перегній, свій перегній.

А-а-а, я дечого не врахував,
Хоча маю дуже якісне зерно:
На чому посадив - те і дістав,
Вродило бо червоне знамено.
Воно ж таке величне та красне,
То я його порізав на шматки,
На довгу згадку своєму народу
Шматки роздав, як носові хустки.

Земля дарує радісне життя,
Доволі я вже добрива наклав.
Мій краю, в тебе ясне майбуття,
Не досить ще я сил тобі віддав.