Скільки себе пам'ятаю,
Завше світили мені
Вікна в задумі розмаю,
І рушники на стіні. | (2)

В тиші світлиці урочій
Серцем читало дитя
Добрі Шевченкові очі
І золоте вишиття. | (2)

Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні стіни світлиці
Скоро знов повернемось ми.

Вічна дитяча спокусо -
Двері прочиниш, а там -
Білим недільним обрусом
Сяє світлиця сватам. | (2)

Скільки себе пам'ятаю
Білим обрусом цвіла.
В нашій світлиці, я знаю,
Завше неділя була. | (2)

Може далеко від дому
Крила зів'януть мої,
Згасне зоря, а по тому
Змовкнуть навік солов'ї. | (2)

Сину, затям собі, сину
Де б ти у світі не був
Кожен світлицю покинув
Але ніхто не забув.