Ой, і не стелися, хрещатий барвінку,
Та і по крутій горі...
Гей, не втішайтесь, злії воріженьки,
Та пригодоньці моїй!

Бо моя пригода - козацькая врода, -
Та як ранняя роса:
Що вітер повіє, сонечко пригріє -
Роса на землю впаде.

Наїхали пани та i орандарі,
Воли й вози забирать.
Гей, беруть вони усю худібоньку, -
Не маю бо що й казать.

А я, як жив буду, та все ж те забуду:
Воли й вози покуплю,
Мережані ярма, тернові занози
Ще й бо сам пороблю.