Заховається стомлене сонце за чорнії гори,
Вийде місяць і зорі розсипить з своєї комори.
Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї,
Засинає натруджений день, сон прийде на поріг.

У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я,
Вийшов місяць, і ніч ступа на подвір'я.
Поміж зустрічами й розлуками
Ти вже тішишся онуками,
І так само чомусь по-дитячому віриш у сни.

Приспів:
Пробач мені комусь присвячені пісні,
Я їх співаю знову й знову.
Пробач мені, що я прихожу лиш у сні,
А ти співаєш тиху колискову.

Між тривогами в пошуках щастя летіли години,
День за днем пролітали літа, час рікою пробіг.
Але як би життя не склалося, і ми завжди поверталися
На святий і гостинний батьківський поріг.

Приспів:
Пробач мені комусь присвячені пісні,
Я їх співаю знову й знову.
Пробач мені, що я прихожу лиш у сні,
А ти співаєш тиху колискову.

Пробач одну цю пісню трішечки сумну,
Літа невпинно пролетіли.
Пробач одну оту найпершу сивину
Що голову твою покрила..

Приспів:
Пробач мені комусь присвячені пісні,
Я їх співаю знову й знову.
Пробач мені, що я прихожу лиш у сні,
А ти співаєш тиху колискову.