ну ось і все, кінець цієї історії
один маршрут,та зупинки в різному морі
один автобус, та різні у нас місця
я вже сходжу, а тобі їхати до кінця

я вже не тут, я вже десь там один
серед сірої маси,злився в дим
загубився, серед цих награних сцен
і я актор, без ролі, просто закінчую день

завтра буде новий, та нічим не кращий
фото нагадають, як звали щастя
як воно сміється, чим дихає
і знову дим забирає все своє...

та важливо що б ти відчувала
щастя не річ, його небуває мало
його не втримаєш, не відпустиш
все просто його заслужити мусиш

а ти заслужила, я це знаю
мабуть не разом ми фінал зіграєм
надіюсь спогади, зігріють наші рани
і ми зашиєм те, що було порване

та вже не тут і вже не зараз
не в цьому фільмі ми зустрінем старість
не в цьому сюжеті,ми будемо разом
і наша свічка вже давно загасла

а все могло бути, по-іншому
один маршрут, зупинка, і я стою
холодний ранок, сонця ще немає
і ти мене за руку не відпускаєш 

та це лиш мрії, просто банальний текст
мною видуманий, а в голові протест
проти цього всього, проти цих слів
візьми квіти...жааль раніш не подарив

та знаєш, я нехочу цього закінчення
хочу продовження, бо це буду не я
якщо відпущу тебе, я ж кохаю
і не пробачу себе,не треба мені раю

бо мій рай це ти, твоя усмішка
твоє,лице яке ночами сниться
твій ніжний голос,твої гарні очі
без яких би небуло оцих рядочків

небуло цих сцен, цих сюжетів
і свою роль актор знайде в цьому куплеті
врозпочне свій день, краще ніж сьогодні
і сірий дим пропаде у цій безодні