Її звати Краса, і вона корова
пасивисько, хлів, своя кормушка нова
завжди годують, чешуть, що ще треба хтіти?
але є одне "але" - у всіх кругом є діти!

В курки є циплята, в качки каченята
Навіть в сучки лайки, є свої щенята!
Їхнє сімейне щастя, муляє їй очі
і вже не перший рік, одні безсонні ночі

Життя іде, немає й проблиску надії,
Бо з кожним днем вона, сама не молодіє
І розривається, коровяча душа
Так хочеться, сімейного тепла

І навіть купа жому, не лічить серця рану
ніхто не зрозуміє, її важкого стану
І по телячій морді, тече скупа сльоза
У всіх своя родина, і лиш вона одна

----------------------------------------------------------------

Час не жаліє всіх, Краса все більше марніла
господар поняв шо, вона 3 дні не їла
Він по сумних очах, все зрозумів без слів
Причепурив, помив і кудись повів

Ну все тепер кінець, подумала корова
Тепер її майбутнє, якась шкільна столова
але вона рішила, пручатись не буде
вже краще смерть на бойні, аніж життя таке

Та статися біді, сьогодні не судилось
вона підняла погляд, її життя змінилось
вона стояла в стайні, тихенько грав шансон
і тут зявився Він, не бик а Апп олон!

Його кільце у носі, здорові пишні роги
Він просто подивився, і підкосились ноги
Це було незабутьньо, шалений їх екстаз
Вона ішла додому, і мряла про другий раз!

----------------------------------------------------------------

Йшли місяці і дні, і краса аж сіяла
Вернувся апетит, вночі нормально спала
Коли любов у серці, все навкруги змінилось
Наприкінці весни, краса отелилась

З появою малого, вона була б щаслива
Якби не всі в селі, у той же час родили
Присутня в злому жарті, диявола рука
Усі малі телята, похожі на бика.

Налились очі кровю, зжала в кулак копита
Такий удар у спину, не дозволяє жити
Він був для неї всім, вона його любила
Та ця жахлива зрада, любов похоронила.

І знову наш господар, побачивши страждання
завів малу в те місце, де почалось кохання
Вона пручалась дуже, молилася, просила
Але побичивши його, розтаяла і все простила...

Епілог:
Мораль цієї пісні, як ровер є проста
Ніколи ти не зможеш, забуть свого бика
Бо від любові, як від розрядки батереї
Ще не існує ліків, немає панації.