Був тобі я син, мав тисячі братів
Ти любила нас всіх своїх синів.
Роздавала нас по чужих садках.
Не хотілося, та треба було так.

У чужих людей за свої харчі
Хтось славу заробив, а хтось милиці.
Ми в чужих людей, ти - на землі батьків.
Нас не взяли за своїх твої чоловіки.

Забувай мене
Не побачимся
Скільки раз кричав - знов вертаюся.
Відрікаюся
Все забудь, пробач.
Сльози ти не лий і піском не плач.

Був тобі я брат, ти - моя сестра.
Разом ми росли, як ти росцвіла.
Я такий як всі, ти - перша серед них.
Мої хвороби всі лікував твій сміх.

Перша в школі ти - приклад вчителів.
Було байдуже: фізика чи спів.
Я ховав тебе п'яну від батьків,
І не знав твоїх всіх чоловіків.

Забувай мене
Не побачимся
Скільки раз кричав - знов вертаюся.
Відрікаюся
Все забудь, пробач.
Сльози ти не лий і піском не плач.

Тепер батько я, ти - моя дочка.
Я ховав тебе, знов на них чекав.
Залізницями, в крилах літаків,
Щоб не бачити тих чоловіків.