Я часто по ночах не сплю...Малюю картини...Дивлюсь на ці пусті стіни постійно.Мабуть жадаю побачить в них музу...Обузою стала ця музика...Та ну її, звичайна фізика!Ноти іноді сховані в "міциках", рими – в прозі,
Моя пуста башка вже котрий місяць "на морозі"!В своїй берлозі шукав постійно стимули
В диму. І в сни мої в систему, видно, вірус кинули.Бо біса палить мости, ламаючи кості!І от в уяві вже зиму замінила осінь...Знову недосип збиває з осі
І так, як завжди – наослів в ничку, за папіросой...Чому це все не просто і м’ята постіль?!Частіше б ти заходила в гості, мадам із постеру
Із фільму Костнера.Фобія, параноя? Байдуже!Скільки ще це пекло може хавать в мені живе?Хто знає, чи побачить світ мої каракулі,
Коли його і так весь час підкормлють злаками...З моїми знаками роздав талант всіляким,
А сам сиджу в парадних і проклинаю все це матом!Натрапив свого часу на фатум:В сьомому році знайшов паців, теперішніх братців.Та не стало легше мамці прокидатись вранці,
Гадаючи, що її син пропав на танцях...

Реп вмер. Навіть перед мікро!Навіть тепер!Коли силою чорнила я тисну із пер!Видихаю вверх пару отруйних черг
І пригадую, де ж рядок минулий спер...Мон шер, так – я фальшивий МС!Бо брешу собі у кожній новій демці!Брешу, що правильно вбиваю дітей часу,Пишучи вірші, а не шукаючи десь балабаси,
Щоб не спати на розірваних матрасах.Яка тут може мова йти про клуби і прикраси?!Мати б постійно воду... Хоча б холодну!А якась сука кричить, що він читає – бо це модно!Як вам завгодно...Хлопну водний
І порину у сюжет, де криваві полотна
Під пензлем психа крадуть юне життя...Бля! Якби свою голову привести до пуття!Зав’язати вузол в музу, залишити укуси
На шиї спокуси,
Задраявши назад всі шлюзи...А не остримати смертельний удар
Гумовою палузою в гузо!Прямо в гузо!

Так і тхнуть зрадою поради зрадників!..В’язень власних принципів... А в принципі,
Кому цікаві тези ці, фрази ці
Застиглі у безглуздій музиці?...Сухо, сиро, без напору хором...Сором в храмі музи ділити на дози образи!Без мази до сказу мазати, шукати докази,Виставляючи на показ душу...Сушить...Мушу варити й далі кислу кашу!..Розводами по водах малювати істину,
Відстані від пристані до пристані...Вже не в ціні нині базари сині.Одна віра, одним миром наче мазані!Тануть у минулому слова несказані...За праве діло залпом випиті всі сили...Де ж твої крила? Де крила?!Лише опущені вітрила і грот у грати...Досить грати у пошук втрати...У пошук втрати досить грати...Ув’язнені в кімнатах...