Ось ударила куля
Повстанця в чоло -
Сколихнулося небо,
Сколихнулось село.
І у полі широкім |
Поміж квітів і трав, |
Наче ясен високий, |
Повстанець упав. | 2

Як побачив це лихо
Вітерець степовий,
Запитав його тихо:
- Чи ти, друже живий?
Та стрілець тому вітру |
Жодних слів не повів, |
Тільки маком червоним |
Серед поля зацвів. | 2
=======================
- Ой, скажи ще, вояче,
Чий ти муж, чий ти син?
Чому нині так плаче
За тобою Волинь?..
Та стрілець тому вітру
Жодних слів не сказав,
Тільки маком червоним
Серед поля зітхав.\ 2

Вітер знову питався:
- Чи у тебе є брат?
Звідкіля ти добрався
До високих Карпат?
Та стрілець тому вітру |
Жодних слів не повів, |
Тільки маком червоним |
По Вкраїні зацвів... | 2