Місто спить. Згасли вогні.
Разом гуляли з тобою всю ніч ми.
Казка прощання, перше признання —
де тепер вони?

Ми гадали, зустрічі ждали,
та пройшли ті дні...

Взяти в той час, в ті чорні дні
дружби такої ніхто ніде не зміг.
Довга розлука, відчай і мука,
біль в душі завжди.

Вдаль поїдеш, все покинеш
й прийдеш знов сюди...

Відгукнись! Де ти в цей час?
Знаю, що згадувала ти мене не раз.
Весняні ночі стали коротші,
тільки не для нас...

Все пролине!... Вдаль полине
наш любимий вальс...
Наш любимий вальс...