Блукав все життя,
Та ставав все пустіше,
Хоча шлях я шукав
Порожнечу ту спинити,
Врешті-решт, ще пустішим став.

2. Цей світ запевняв,
Що життя того варте,
В своїм серці я знав —
Всі розваги — це несправжнє.
Весь цей час світ мені брехав.

Моє серце казало:
Задоволення марні.
Чогось кращого шукало.
Світ ловив мене — не спіймав.

3. Коли хтось казав
Про людину — Ісуса,
Я в собі міркував,
А чи ж може справді бути,
Щоб Сам Бог тим Ісусом став.

4. Та Слово Його
До мене говорило,
Все земне потьмяніло,
В сяянні Його обличчя
В моє серце Ісус ввійшов.

Зараз завжди разом ми,
Йду з Ним в повноту Божу.
Я люблю Тебе, Ісусе,
Ти став справжнім життям моїм.