САМЕ ТА

I
Море лягає в пісок, коли осінь
Приходить з пустим відром по морську сіль.
Повільно входимо в жовтень ми, обважнілі тіла,
Так ніби він з води і піску,
А ми –зі скла.

Пр:
Ти –самота, ти –саме та осінь,
Яка так до лиця всім, зовсім
Як самота, ти –саме та
Осінь..

II
Знову ми всі як один –білі вірші,
Лише коли паде дощ –раптово інші.
«Доволі писати з дерев, -
Гукають, просять, -
Листоноша давно помер,
Листів не носять!»

Пр: