І
Підвівши очі в сині небеса, побачиш попіл неспроста -
Він небо у сіре фарбує.
Шукає вихід небосхил та в тінь пірнає влада темних крил
І в чорне блакить замалює.

В дзеркалі лик ти побачив свій власний крізь тріщину, і той морок невчасний…
Своєї тіні знову боїшся.
Ти попрощайся з самотніми днями, і світло й тінь хай залишаться з нами,
Мені повір, чому досі злишся?

Пр.
Я вірю, збудеться мрія моя!
Голос ти почуєш світлого дня!
Кличе дві душі, в серці знов луна,
Наша доля є на двох одна!
Руку простягаю, ти хапайся, буть з тобою маю!
Без дій стояти більше нам не час,
Цей монохромний світ чекає на нас!

ІІ
В нічному небі місяць світить нам, та світла промінь сковзне там –
Стає він кольору ночі.
Хай день на небі заміняє ніч, зверни увагу на цю річ:
Дорога все ж дивиться в очі.

Сотні ночей ти відкриєш частину душі, що в ніч утікає єдину
Як прийде день, візьми те що маєш!
Потім відбудеться, після прощання! Рука тремтить хай зірветься зізнання,
Ти нашу посмішку не сховаєш!

Пр.
Та якось не спантеличуся я,
Гріє моє серце мрія моя!
Будь готовий ти, свято вір в любов.
Дві душі, ми будем разом знов!
Маєм ми літати, почуття не зможем зупиняти!
Дивись у серце щире без образ,
Цей монохромний час чекає на нас!

ІІІ
Справжній ти в дзерклаі врешті відбився, забуто сон той, що якось наснився!
Ти вже на тріщіну не заважаєш!
Ти захотів попрощатись скоріше, аби захистить те, що серцю миліше,
Слова не скажуть те що ховаєш…

Пр.
Та вірю, збудеться мрія моя!
Голос ти почуєш світлого дня!
Кличе дві душі, в серці знов луна,
Наша доля є на двох одна!
Руку простягаю, ти хапайся, буть з тобою маю!
Без дій стояти більше нам не час,
Цей монохромний світ чекає на нас!