моє імя і фото напроти просто Онлайн
Під цим тавром незнаю, скільки було часу згаяно
Чекай, не дорікай-но, нас девяносто мільйонів
На пост-радянськім просторі без граней і кордонів
Зашитих в голих стінах металу і бетону
Дротами міста в мережу емоції тонами
При тому невідомо що по той бік монітора
Історія збереже написане вчора
"Привіт, як справи, чувак?" "Та все по-приколу"  //
А сам тушонкою лікував триденний голод               //
У раціон строго галіма кава і пиво
Зате на фото просто посміхаюся щасливо...
З уривків трекотеки генерую статуси
?По-ходу відчувавши те шо мало статися
Типу не смій здаватися, типу ти досі Онлайн,
Хоча годі, бувай, пиши не забувай...

Знову десята година, перед очима картина
Погляд кретина, двері квартири на карантин
Пустими словами міняв статус так само
Мінявся настрій. А завтра пиво, блокноти, екзамен... і все...

Онлайн як клеймо у просторі кімнати                     
Триматиме, не пустить за невидимі грати                 
Усе що міг втратити, давно забуте
Тут кожна секунда стане краплею отрути, бруду...
А я скоріше тимчасово зникну з лінії
Топтатиму стежкою сніг, як колись листя осіннє
І поки цей текст набиратиме симпатії
Стрибатиму у клубах, на рок-коцертах, паті...
Та все-одно вертатимусь, і знов у мережу
Мінятиму фрагменти, але змін не збережу,
Шукатиму їжу, що в холодильник ставив,
Згадаю, посміхнуся... Він буву мене на аві...
Ввімкну спокійну музику. Натисну "Вийти".
Зникну з радарів, перевагу віддавши спирту,
Засну допивши алкоголь і мерзлий чай
Хоча не зник з життя, але тепер офлайн...

Знову десята година, перед очима картина
Погляд кретина, двері квартири на карантин
Пустими словами міняв статус так само
Мінявся настрій. А завтра пиво, блокноти, екзамен... і все...