Напевне, я не знаю ще землњ,
Що, якось, забагато помилок...
Чи, може нашњ душњ - кораблњ
Зустрњлись вперше серед скель - думок

Приспњв:
Але не час, не час на цю розмову,
Коли свњт гине у обњймах зла.
Ми, може стрњнемось з тобою знову,
Якщо в твоNoй душњ любов цвњла.

Для всњх була њ буду я чужа,
Чужа њ дивна, наче самота,
Та те, що когось мучить њ вража,
Для мене - найрњднњша висота.

Приспњв:
Але не час, не час на цю розмову,
Коли свњт гине у обњймах зла.
То краще вивчить скель холодну мову,
Нњж знати, як мете юрби мњтла.

Не прихиляйсь так близько до людей -
БлагаЊ њ болить моя душа.
Та серце птахом рветься њз грудей,
До тих, кого нњщо вже не втњша.

Приспњв:
Але не час, не час на цю розмову,
Коли свњт гине у обњймах зла.
Я ладна б розчинитись в кротњ слова,
Аби вона комусь допомогла.