Річка з очей, падають сльози, на дворі сонце, а в душі морози. 
Пустота заполонила серце, важко, коли повільно несеться. 
Вітер, наші бажання, милі, хороші, палкі сподівання. 
Думка гуляє у голові, чому саме зараз на самоті. 

Ти не тікай я тебе прошу, знаю згадаєш, бо тебе люблю. Слова наші дивні , але я їх казав, вибач, що все дарма. Сльози, розбиті кулаки, ніч, день, я і ти. Тепер вже не згадати нам цих фраз, буквально тиждень, а я в екстазі. Ти десь з іншим, ти не одна, а я вбиваюсь склянкою вина. А потім щось інше піде, я не гламурний пробач за  це. Не так як у фільмах, але схожа атмосфера, шкода, що така наша ера. Ти пішла у місце, яке я не побачу, різні погляди, різна вдача. 

Річка з очей, падають сльози, на дворі сонце, а в душі морози. 
Пустота заполонила серце, важко, коли повільно несеться. 
Вітер, наші бажання, милі, хороші, палкі сподівання. 
Думка гуляє у голові, чому саме зараз на самоті. 

Погляд у майбутнє, тепер відразу, шкода, що ти забула улюблену фразу: "Не відпущу, не покину, буду з тобою до останньої хвилини". Тепер це у минулому, тож ти забудь, не у розтавані вся ця суть. Інколи мурашки пробігають по тілу, згадаю тебе, любити не вмію. Сіль на рану,ти це вмієш, словами тіло часто ріжеш. Хоч вже не разом, але коли тебе бачу, все перевертається, світ стає інакший. А вночі, коли на самоті, сідаю і пишу рядки цих віршів. Ти не почуєш і ніколи не побачиш, моїх емоцій, прохожий може порадиш? 

Річка з очей, падають сльози, на дворі сонце, а в душі морози. 
Пустота заполонила серце, важко, коли повільно несеться. 
Вітер, наші бажання, милі, хороші, палкі сподівання. 
Думка гуляє  у голові, чому саме зараз на самоті.