любов – це коли двоє, розбирають одне одного на цитати….
весна вривається на сусіднє сидіння, зникають паски безпеки.
у роті гірко і солодко, як смак, шоколаду з цукатами
холод і сум оккуповують точки, аптеки і бібліотеки.
власне кажучи, тут усі задоволені всім, а значить,
треба мовчки ховати в кишені руки, вдягати важке взуття,
сад цвістиме, та рано чи пізно – заплаче.
далі йтимеш, збираючи різне сміття.
бо любити – це значить нищити темні очі,
застромляти під ребра голки і шукати плями сліпі,
це не злочин, напевно – серйозне збочення,
всі паролі і маски, закриті серцеві IP
ти сидиш і втрачаєш обидва своїх роздвоєння
все хороше й погане зникає, лишаєшся на самоті,
бо любов – відчуття безкарності скоєного.
це найдовший з мостів і найбільший з портів.
коли двоє розбирають, одне одного на цитати….
весна вривається на сусіднє сидіння, зникають гроші і цигарки.
все зникає, але ми залишаємось зустрічати,
цю весну, як солдати без зброї. на щастя, в нас є кулаки.