01. Я не зовсім був відвертий з нею
І втрачав хвилини, ходячи Землею,
Все у справах, зупинитись неможливо, а проте
І оцінити, що в житті важливо, а що пусте...

Я не був відвертий з нею до кінця,
Коли казав, що так влаштоване життя.
І ходять люди, забуваючи найголовніше,
Не навічно Бог створив нам найцінніше...

Пр.:
І розумію, що між нами океан,
Тебе нікому в цьому світі не віддам,
Але холодний вітер силою мовчання
Забрав все, що залишилось від тебе на прощання.

02. Я не зовсім був відвертий з нею у листах.
Писав у реченнях штамповані слова,
А серце обливалось кров'ю, віддати все я був готовий,
Щоб на хвилину залишитися лише з тобою...

Пр.:
І розумію, що між нами океан,
Тебе нікому в цьому світі не віддам,
Але холодний вітер силою мовчання
Забрав все, що залишилось від тебе на прощання.

03. А коли все стихло, я тоді прозріти зміг,
До тебе, лиш до тебе швидше вітру біг!
Коли дістався краю світу, тоді вдалося зрозуміти,
Що вже нема тебе. Ти зірка над Землею...

Я, на жаль, не був відвертий з нею...