Промені твого кохання мов сонця того що згоріло, 
 Та душа була не помітна-помічали чомусь тільки тіло. 
 I мої слова були гострі мов iкла 
 і рана глибока - кров вже побігла. 
 Ти була слiпа i я не присягався, 
 збагнув, що кохаєш i цим скористався. 

 Бий мене, не жалiй! 
 Не жалiй сили, не жалiй болi, 
 Бий мене, не жалiй! 
 Хай зникнуть з долонi лінії долі. 
 Бий мене, не жалiй! 
 Не жалiй сльози , не жалiй душу, 
 Бий мене, не жалiй! 
 Зупини мене, я жити з цим мушу! 

 Важкий тягар звичайних слiв зачинить дверi на замок. 
 Нi, то не сльози, то в очах- годинника живий пiсок. 
 Ні двері , ні нове ім'я -від правди не втікав ніхто… 
 Я бачу в дзеркалi себе, ти бачиш бите скло. 

 Бий мене, не жалiй! 
 Не жалiй сили, не жалiй болю 
 Бий мене, не жалiй! 
 Хай зникнуть з долонi лінії долі. 
 Бий мене, не жалiй! 
 Не жалiй сльози , не жалiй душу, 
 Бий мене, не жалiй! 
 Зупини мене, я жити з цим мушу! 

 I він вже на відстані пострілу біля твоїх вікон 
 I тільки-но ти зазирнеш йому в очі - ти перетнеш рубікон. 
 На швидкості погляду влучить у серце його стріла. 
 Та я вже не хочу, бо я вже не вірю, не вірю в цього малюка!