Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую ще й білявую, |
Третю руду, препоганую. | (2)

Що чорняву від душі люблю,
З білявою залицяюся,
А з рудою, препоганою, |
Мабуть піду розпрощаюся | (2)

Чи ж я тобі тай не казала
Як стояли під криницею:
"Не їдь, милий, тай у Крим по сіль |
Бо застанеш молодицею." | (2)

Любив я тебе дівчиною,
Любить буду молодицею,
Та ще й того дочекаюся, |
Поки станеш удовицею. | (2)

Ой не всії ті сади цвітуть,
Що весною розвиваються.
Не всі тії тай вінчаються, |
Що любляться та кохаються. | (2)

Половина тих садів цвіте,
Половина осипається.
Одна пара тай вінчається, |
А другая розлучається.  | (2)

Чи я ж тобі та й не казала, 
Як стояли під світлицею, 
Не їдь, не їдь та й у Крим по сіль,  |
Бо застанеш молодицею.  | (2)

Любив я тебе дівчиною, 
Любитиму й молодицею. 
Довго, довго та й буду ждати 
Поки станеш удовицею.