Ой у полі криниченька, 
Там холодна водиченька. 

Ой там Роман воли пасе, 
Катерина воду несе. 

Роман воли покидає, 
Катерину переймає. 

Ой став Роман жартувати 
З відер воду виливати. 

— Ой Романе, Романочку, 
Не лий воду на сорочку. 

Бо це вода не літняя… 
В мене мати не рідная. 

Бо це вода із Дунаю, 
Буде бити, добре знаю. 

Буде бити ще й лаяти, 
Ще й Романом докоряти. 

— Де ж ти, доню, барилася, 
Що й вечерять спізнилася? 

— Налетіли гусі з броду, 
Сколотили мені воду. 

А я стала-постояла, 
Доки вода устояла. 

— Брешеш, доню, вбрехалася, 
Ти з Романом кохалася. 

Ой у полі криниченька, 
Там холодна водиченька.