Посиди зі мною на прощання,
Недарма ж колись в саду цвіло,
Хоч весна давно позаду рання
І морозом вкрилося тепло.
Розділи зі мною наостанок
Стиглий щем й загублені слова,
Ще весна повернеться й настане,
Та сторінка буде вже нова.
Звідкісь виник холод поміж нами,
Мертві квіти накриває сніг,
Рік тому я відчував так само,
Що красу весняну зберіг.
Тиха смерть травневого розмаю,
Непомітно догорає Рай,
Я тебе сьогодні покидаю,
Ти мене на завтра не чекай.
Все,що, наче вперше - не востаннє,
Різні є дороги та світи,
Посиди зі мною на прощання,
Назавжди ще встигнемо піти...