Ніч за ніччю минають історії.
День за днем ти сидиш у вікна.
Божевільні, нестерпні агонії
Прибивають мене до дна.

Ти не чуєш в квартирі ні шороху.
Не відчуваєш, як бушують вітра.
Ти ж не бачиш, зі смаком пороху
В іншому місті б'ється гроза.

Осінні крикливі тапери
Дограють останні терції.
Вилетять в жовтінь папери
Із рук моїх, по інерції.

Швидко закінчаться фільми.
Я вийду під дощ з парасолею.
Під грому ненависні стрільби
Я рахунок зведу із долею.

Ніч за ніччю поллються історії.
День за днем у вікна сидітимеш.
Я ж у пориві агонії
У вулицю ім'я твоє викрикну.