Хвилина мовчання
Безкінечні бої.Нескінченні хвилини.Незлічені втрати
Назавжди у думках.Не проходила кров.Не проходили кулі.
Лиш мінялись тіла у червоних ровах...Їм шукати
Б миру, їм би щастя шукати.Розгинати сутулі
Зміцнілі спини, а не в полі смерть уникати.
Їм би серцем кохати...Всі світанки напам'ять
З страхом в'їлися в очі,кожні очі у страти,
Кожні страти в життя,а воно лиш у груди ранить
Бо не ма забуття...Бо не має вже більше спокійного
Ранку, приємної ночі й звичайного сну.
Бо немає нічого,немає, немає..!Лиш покійного
Сльози в найщасливішу в світі весну...
Люди плачуть у свято.Люди палять свічки на вікні.
Вони дякують небу і богу і долі.
Вони знають що поки що тут не одні.
І на мить замовчавши дякують долі.
Вони вставши змовчать, затамують дихання.
І вшанують пам'ять загиблих в війні.
Бо це буде хвилина. хвилина мовчання.
Бо це будуть секунди сумні.

минута молчания 
Бесконечные бои. Нескончаемые  минуты. Бесчисленные  потери 
Навсегда в мыслях.Не проходила кров.Не проходили пули. 
Лишь менялись тела в красных рвах ... Им искать 
Бы мира, им бы счастья искать.Разгибать  сутулые 
Окрепшие спины, а не в поле смерть избегать. 
Им бы сердцем любить ... Все рассветы наизусть 
С страхом въелись в глаза, каждые глаза в казни, 
Каждые казни в жизнь, а она только в грудь ранит 
Потому что нет забвения ... Потому что нет уже больше спокойного 
Утра, приятной ночи и обычного сна. 
Нет ничего, нет, нет ..! Только покойного 
Слезы в самую счастливую в мире весну ... 
Люди плачут в праздник.Люди жгут свечи на окне. 
Они благодарят небо и бога и судьбу. 
Они знают что пока здесь не одни. 
И на мгновение замолчав благодарят судьбу. 
Они встав смолчат, задержат дыхание. 
И почтят память погибших в войне. 
Потому что это будет минута. минута молчания. 
По тому что это будут  печальные секунды.