***
З роками впаде спомин-мур.
Між нами море - Чорне море,
І рветься горе - біле горе.
- Прокинься, милий, ти заснув?

Це чайки тихо гомонять,
Бо все кричали-надривались...
- Заснув я, мила, ми ж кохались! 
- Прокинься, вже зійшла зоря...

І спомин рветься з далеч-далі,
Наш теплий спомин - із орбіт.
- Мені покажеш цілий світ?
- Ще почекай, моя кохана.

- Бракує кисню, задихаюсь!
Укрий безмежними крильми...
У "нас"... немає більше "ми"?
- Вже "нас" - нема, моя кохана...