непевно, тут треба нам ставити крапку
і коми, які довелось нам відчути,
ті мокрі сліди, аж до кінчиків пальців
крізь наші сорочки, сильніше отрути

ти скажеш: "це осінь, пройде, як простуда,
як пагубний сон, що краде фарби ночі"
чи я в це повірю, до краплі допивши
ці долі неврози? пробач, я не хочу

закривши думки від ударів погоди
за склянкою зовсім не чаю сидіти
і беззмістовно твій клацати профіль
і силою змусити серце радіти

ти вибач мене...я не з того гатунку,
що мовчки сортують всі спогади в папку,
мабуть наша осінь для нас вже настала
непевно, тут треба нам ставити крапку