Жує мене журба - спокою нема.
 То було село, а тепер - ферма.
 В мене, мов желе, трепетна душа,
 Мов лимон кисла, від льоду тонша.
 А лице криве, синє, мов жаба.
 Трава є - то кайф, а нема - торба.
 Тільки дав льону, зміняв на коноплю,
 Сиджу - плюю в фонтан, з меду патрон ліплю.
 То смоктю дюшес, то жую драже,
 Насиплю в воду сіль, то буде суп уже.
 Піду куплю кашне не дуже дешеву,
 Аж те не мій фасон - злякав на крик сову!

 О-ля-ля! Жує мене журба...
 О-ля-ля! Мене жує...
 О-ля-ля! Жує мене журба...
 О-ля-ля! Мене жує...

 Як помну картоплю - то буде пюре,
 То буде пюре, як помну картоплю.
 Є повна каструля, але усе сире.
 Аж те усе сире - з'їм повну каструлю!

 У шлункові тягар, гуде, мов в улею.
 Зажурно посиджу, знову в фонтан плюю.
 Кума теля жене, я око тру до дір.
 У неї - ото бюст! - травма мені на зір.
 Покладу я компрес, поб'ю по дереву.
 То дуже дужий стрес - запурляю в траву.
 Лізе плюгавий дід, пре, ніби, до мене!
 Ляпаса дасть швабра, коли наздожене.

 О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра...
 О-ля-ля! Коли наздожене...
 О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра...
 О-ля-ля! Коли наздожене мене!

 Мине моя травма, переляк та нарив.
 Їм кашу та батон, наспівую мотив.
 Далі пальто продам, амбари зажену.
 Валіза при боку - по шосе в далину.
 Ото поля кордон, погляну на ниву.
 Душу, немов пітон, а то серпом пожну.
 Доне моя, нажаль, покину я тебе -
 Гірше за ту печаль журба мене шкребе!

 О-ля ля! Гірше за ту печаль...
 О-ля ля! Журба мене шкребе...
 О-ля ля! Гірше за ту печаль...
 О-ля ля! Журба мене шкребе... Журба!