“Коханий!” — я пишу це слово навпрошки, 
Навскіс через листок, і так, немов уперше: 
Уперше — на віку, і вперше — на віки 
Учвал через рядки летить високий вершник! 
Це слово — з задихань, з притислих-к-грудям рук, 
Це слово вище слів: за ним — вже тільки стогін!.. 
“Коханий” — видихай, чи: тонко цвьохнув лук, 
Пустивши в ціль стрілу із простору пустого. 
І тільки ніжний черк — і отерп по душі: 
Тривкіше всіх присяг, легке, як дух без тіла, 
Це слово (о, замри!) — переступом межі, 
Й нічого вже не бійсь, якщо — переступила…