Тиха вода, тиха вода,
Гей, лем на Бескиді.
Давно, давно я не була
З милим на бесіді.
   Рада би я, рада би я
   Ту водицю пити,
   Рада би я, рада би я
   З милим говорити.

Казав милий, казав милий,
Що мене попросить,
Як на горі, на високій
Пшеницю покосить.
   Він покосив, він поносив -
   Вже й осінь минає -
   Він ся женить, бере другу,
   А мене лишає.

"Сім раз би тя, мій миленький,
В боці закололо,
Що так швидко твоє серце
Мене позабуло".
   "Не забув я, не забув.
   Лем собі думаю,
   Чи з тобою, чи з другою
   Говорити маю".

"Не рви, милий, не рви, милий,
Солодкі малини.
Ой не люби, ой не люби
На раз дві дівчини".
   Дві дівчини, дві дівчини -
   То велика зрада;
   Одна плаче, гірко плаче,
   Дуга тому рада.

Ой журився мій миленький,
Як мене любити,
А тепер вже він ся журить,
Як мене лишити.
   Є у мене коло хати
   Зелена отава.
   Не журися, мій миленький,
   Я тя лишу сама.