Згорблені жита.
Скоро вже жнива.
Душа моя жива
в пломені співа.

І в зажурі час
вогонь несе туди,
де газ.
Все осяє враз.

Дума, дума ж моя, дума!
Подруго з небес!
Дай заліза там де гума.
Сонця дай, щоб сумнів щез!

Зкривлені вуста.
Правда непроста.
Чи душа пуста
розповість весна.

Променями зір
та й благословився
зір.
Думо, нумо ж, нумо!..

Дума, дума ж моя, дума!
Подруго з небес!
Дай заліза там де гума.
Сонця дай, щоб сумнів щез!