Згадую
Зрадую я твою, (2)
Як я стою
В неба на краю, (2)
Як падаю...

Винен я сам в тому що нам
Вже не з'єднати берегів.
Земля моя, вже не твоя,
Те що віддати я хотів.

Охолоне ніч, обернеться в лід,
Без твоїх долонь все загине.
У полоні снів я не розумів,
Що ніколи я не був потрібен.

Приспів

Терпне душа від сльозових хвиль,
Очі мої не будуть жити
Без твого тепла, що знищує біль,
Приречений я тебе любити.

Охолоне ніч, обернеться в лід,
Без твоїх долонь все загине.
У полоні снів я не розумів,
Що ніколи я не був потрібен.