Тишком-нишком, чапи-чапи,
в капелюхах, як гриби,
гноми шастають ногами, -
Чапи-чапи, - сніг рипить...

Йдуть вони один за одним,
невдоволено сопуть,
сварять зорі, сніг, погоду,
і котів і довгий путь.

Дуже добрий то народик.
Просто в них така вже мода:
добре вихований гном
мусить буть буркотуном.

Звісно, їм таки не з медом.
Ніч. Коти. Ще й мерзнуть вуха.
Червоніють між заметів
чудернацькі капелюхи.

У торбинках гноми ті
носять сонне конфеті
Лиш сипнуть в шибки віконні - 
дітям сняться сни казкові.

В них носи - смішні, червоні,
і хода у них чудна.
Але ти не смійся, друже,
Як побачиш їх з вікна.

То для них - страшна образа.
Пробормочуть: - Шо за смішки!.. -
І, розсерджені, одразу
Перетворяться на шишки.

Тишком-нишком, чапи-чапи,
Тишком-нишком, чапи-чапи,
Тишком-нишком, чапи-чапи,
Тишком-нишком, чапи-чапи.

Ш-ш-ш-ш-ш.