Ой, Боже мій милий, з високого неба
 Вислухай молитву мою.
 Возьми мою душу на небо,
 А тєло в сирую землю.

 Насипте на мене високу могилу –
 Травою вона заросте.
 Посадіть ви на неї червону калину –
 Вона навесні розцвіте.

 Пташки будуть до неї прилітати
 І будуть калину клювать.
 А я, сиротина, як в полі билина,
 Там буду одна (один) спочивать.

 Колись мої ножки по світу ходили,
 Так бистро года пролетять.
 Колись мої ручки так тяжко робили,
 А зараз лежать на грудях.

 Колись мої глазки так зорко гляділи,
 А зараз закриті лежать.
 Як тяжко лягати в сирую земельку,
 І більше родних не видать.

 А ви, мої рідні, знайомі і близькі,
 Приходьте мене навіщать.
 Червону калину на моїй могилі
 Своїми сльозьми поливать.