Може, вже досить...
Я ж знаю, все навпаки.
Я вірю любов, коли
Ти чіпаєш мої думки
Нам важко прийшлося
Скуштували той дим сповна.
Ним дихаєм досі.
Була надто люта зима 
Відкрий своє серце,
Там чекають когось, стривай,
Я знаю, хто це.
Дай-но вгадаю 
Це як
Краплі швидко до землі, 
Як промінь сонця з неба,
Як вітер швидше всіх 
Я за тебе
Щоб постріл не лунав,
Нам мир усім так треба.
Як час іде, так я
Піду за тебе,
Повір мені,
Я у тебе є.
Повір мені,
Ти і я єдині.

Може, вже досить
Я ж знаю, все не так.
Ми живемо в один такт,
Інакше не можем.
Ти склади свою зброю,
Я знаю, ти відчуваеш мене.
Ми ж одне і те саме,
Ми одне і те саме.
Щоб постріл не лунав,
Нам мир усім так треба.
Як час іде, я
Іду за тебе.

Може, вже досить...
Я маю мрію жити в країні
В якій ми єдині,
В якій щаслива кожна родина,
Кожна дитина,
В якій я можу бути людиною,
В якій немає війни і ненависті,
І Ми можем сміливо вперед іти,
В якій я бачу світло, не бачу зброю,
В якій пишаюсь тобою і собою.

А, може, вже досить, все не так, я знаю,
Ми живемо в один такт,
Я знаю,
Країна не впаде на коліна, доки ми єдині є.
Україна не впаде на коліна, доки ми єдині є.
Повір мені, я у тебе є,
Ти і я єдині.