Мантра про кохання

 Летів, летів сто тисяч снів, 
 Крилатий ангел у вигнання, 
 За те, що вірив не в богів, 
 А в дивну мантру про кохання. 
 Де в серці неба дві душі, 
 Сплелись у тантрі до світання 
 І зорі гострі, як ножі, 
 Почули мантру про кохання. 

<приспів:>
 Я - вогонь і вода, 
 Повітря й земля, 
 Я - сама любов. 
 Я - вогонь і вода, 
 Повітря й земля, 
 Я - сама любов. 

 І того ж дня стара зоря, 
 Позаздривши земним бажанням, 
 Штовхнула вниз двох, що сплелись, 
 А з ними мантру про кохання. 

<приспів>

 Зірвавсь в безодню, сяйво руш, 
 Безкрилий ангел у останнє, 
 Віддавши крила парі душ, 
 За вічну мантру про кохання 

 Ми з вогню і води, 
 Повітря й землі, 
 Як сама любов. 
 Ми з вогню і води, 
 Повітря й землі 
 Як сама любов. 

<приспів>

 Я - сама любов...