В душі вирує січень,
І наче ти пригнічений
Схиляєш голову ховаючи обличчя,
І це буває з кожним,
Проте ніхто не хоче
Ставати непоміченим і сірим перехожим.
Але на серці лютий,
А ти розлючений і скутий
Надієшся на березень,
Який розвіє смуток.
Але приходить ранок
І знов зарано —
Картина за вікном псує укотре плани.

І ось нарешті привід
Спинитись тобі скиглить,
Бо зовсім непомітно
Підкрався буйний квітень.
І він умить переведе твій важіль
У напрямок нових і свіжих вражень
Лише прислухайся і той підкаже,
Що ти живий!

Приспів:
Так лунко, нестримно
Весна стукоче в вікна
Грає сном, бентежить кров.
Так ніжно, насправді,
Мільярдами смарагдів 
Запалює немов чиюсь любов.

Чиюсь любов.

І ти відчуєш раптом, 
Що жити справді варто,
Коли грайливий вітер
Прийде з веселим травнем.
І він ураз тебе зробить справжнім,
І як тоді ти станеш знов уважним
До свого серця, яке підкаже,
Що ти живий!

Приспів.

Запалює чиюсь любов,
Мільярдами смарагдів знов
І не марнуй яскраві дні,
Лише відчуй, що ти живий!

Приспів.