ДУМА ПРО СЕСТРУ И БРАТА
Исполняет бандурист Георгий Ткаченко. Запись 1974 года

Ой в святую неділеньку,
То бардзо рано-пораненько
Гей то не сивая зозуля закувала,
Да не дробная пташка
В саду щебетала,
Як сестра до брата
З чужої сторони
У далекі городи
Листи писала,
Поклон посилала,
Братіка рідненького,
Голубчика сивенького
У гості прохала:

– Братіку рідненький,
Голубчику сивенький,
Прибудь до мене,
Одвідай мене,
Бездольну і безродну
На чужий чужині,
При нещасний лихій моїй хуртовині.

Бо я на чужий чужині завдовіла,
З маленькими дітками осиротіла.

Ох як тяжко, братіку,
Мені тут самий проживати,
І нікого з своєї родини
Більш не забачати.

Добре ж ти, братіку, учини,
Через високії гори
Ясним соколом перелети,
Через бистрії ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Розвій мою тугу,
Прилети й моє горе розжени.

Сьогодні якраз святий день Великдень,
Люди до церковки йдуть,
Як бджілоньки гудуть,
А з церкви йдуть,
Як мак процвітає,
Один одного вітає,
На хліб, на сіль,
На бенкет зазиває.

А я ж стою бідною сиротою,
Нихто мене не повічає, 
Нихто мене не привітає, 
Наче мене вже більше й ніхто не знає.

Тілько як піду я до Божого храму,
До святої церкви Богу помолюся,
На святості подивлюся,
Да не раз, не два гіркими сльозами обіл’юся.
Ото ж тілько мої рідненькі отець й матуся. 

А вийду з церкви гляну вгору високо,
А в сирую землю глибоко,
Та до рідного ж краю та далеко, далеко...